СЕЛО МОЄ, ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ

Годину спілкування підготувала й провела класний керівник 6 класу Гусакова Н.І.

Мета: Розширити кругозір учнів про рідний край, рідне село. Ознайомити дітей з історією свого села. Розвивати інтерес до пізнання духовної спадщини свого народу. Виховувати у дітей почуття патріотизму, любов до рідного краю.

Ведуча (Михайлова Л.): Україна! Золота ,чарівна сторона. Земля , рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки теплих слів придумали люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть.

Рідний край! Починається він із батьківського порога , стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.

(звучить пісня ″Пахне рідне село″)

Учениця:

Пахне рідне село тишиною лугів,

І роздоллям небес, і піснями гаїв,

І полями, де сонячне світить чоло,

І полями, де сонячне світить чоло!

І хлібом, і цвітом,

І прадідом-дідом

Гріє душу село

Моє рідне село

(Музика продовжується, на фоні музики учень читає історію про наше село)

Учениця(Зозуля С.): Татарське селище Бугаз (Бугаз) відоме з 1770-х рр. Під час російсько-турецької війни 1787–1791рр. було знищене. Після 1792 року територія сучасного села увійшла в межі земельної дачі А.М.Грибовського (7500 дес.), яку 1802 року викупив подільський граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Місце селища Бугаз було знову заселене на початку 1820-х сином Ігнація— Каролем Сцибор-Мархоцьким, на честь якого отримало свою другу назву— Кароліно. Вперше селище «Кароліно» згадано в заповіті І. Сцібор-Мархоцького від 14.12.1822р. З другої половини 1820-х, хутором володіла молодша сестра Кароля— Емілія графиня Сцибор-Мархоцька (в заміжжі Інгістова). З цього часу і до 1918 року Кароліно (Бугаз), хутір Терновий (Інгістова, Медзіховського) і село Грибівка (Андріанівка) належали родині Інгістових. Існує помилкова версія про те, що Кароліно-Бугаз названий на честь Кароліни Собаньскої не має ніяких документальних підтверджень і є версією літераторів.

В: Кароліно-Бугаз одне з найбільш екологічно чистих місць на Чорноморському побережжі. Піщана смуга, що протягнулася на два десятки кілометрів це чудові пляжі з чистим дрібним піском.

Учитель:

Всі кудись від′їжджають,

А я приростаю до тебе

Калинова колиско, моє рідне і тепле село

Я люблю твої доли і верби, і зоряне небо.

Калинова колиско, моє рідне і тепле село.

Знаю, будуть дороги, хоч круті та широкі,

Але завжди до тебе повернуся я,

Любиме село.

Бо на світі одне

Ти даєш мені ласку і спокій.

Ти даєш доброту,

Моє рідне, любиме село.

Хочу я, щоб завжди ти співало,

Цвіло і раділо,

Щоб щасливо в тобі,

Як в моєму дитинстві було.

Хочу я, щоб завжди із пісень молоділо

Білохате моє, українське співуче село.

Звучить пісня гурту «Борщ»-«Кароліна-Бугаз

В:Як і кожне село на Україні с. Кароліно-Бугаз складається з довгих вулиць та маленьких куточків. Існують традиційні назви вулиць. Є вулиця Будівельників, Приморська, Весняна, Катаєва .

Учитель: У нас на святі присутні гості, які живуть в різник кутках нашого села, зараз вони нам розкажуть кожен про свій куток, його назву.

Розповіді гостей.

Учень(Котелевський М.):

Я під сонцем багатства не знаю,

Що затьмарило б душу мою,

Лиш земля моя бачиться раєм,

Я на ній повним зростом стою.

Кожну квітку я хочу відчути

І стеблинку всім серцем своїм,

Щоб в житті найдорожче збагнути

І зробити затишним наш дім

Учитель:

Село… Багате, щасливе, квітуче… А чи завжди воно було таким?

Чи завжди на обличчях його жителів грала весела усмішка і променилися радісно очі. Давайте заглянемо в історію і відкриємо трагічну сторінку в історії нашого села. Великим тягарем була війна і для міст, і для сіл. Із зброєю в руках односельці захищали свою країну, були нагороджені урядовими нагородами, наших односельців не дочекалися із війни додому рідні. Вони віддали своє життя в боротьбі з фашизмом.

В центрі села височить Обеліск Слави .

В: Живі свідки довгої запеклої війни - наші дорогі ветерани. Дорогі фронтовики! Ваші скроні вкриті сивиною . Скільки горя , розлуки випало на вашу долю. Ваша молодість обпалена війною. В голоді, в холоді, у вогні серед смерті ви здобували нам перемогу. І вистояли, перемогли. І за це вам доземний уклін.

В: Всім гостям, що пережили роки війни, ми даруємо пісню.

Учениця(Котляр О.):

Село моє: луги і степ довкола ,

І річечки розливи навесні…

В селі моїм до болю рідна школа

І знов чомусь наснилася мені.

В:Майбутнє нашого села підростає у стінах школи. Педколектив прикладає всі зусилля аби у світ виходили добрі , чесні, працьовиті люди. На поетичну творчість надихає рідне село учнів нашої школи.

Давайте послухаємо їхні вірші.

Вікнине- моє рідне село,

Найкраще у світі для мене воно.

Тут я народилась і тут я живу,

У цьому селі я до школи ходжу.

Ця школа улюблене місце дітей.

В ній працює краєзнавчий музей.

Вчать тут читати, писати, лічити.

Любить Батьківщину і вірно дружити.

В: Школа це джерело, де народжуються таланти. Школа- центр духовної культури, де вчать спілкуватися, співати, танцювати. Вашій увазі танок вихованців танцювального гуртка.

(На фоні музики учні розказують вірш)

1.

Годинник тихо стрілки розставляє

Дзвенять вони, і сіється імла.

Так, зрозуміла я давно: немає

У світі кращого від нашого села.

2.

Пастух надвечір зорі розсипає

З торбини, котру пташка подала.

Так, зрозуміла я давно: немає

У світі кращого від нашого села.

3.

На яворі десь соловей співає

Пожежами вже сонця схід пала

Так, зрозуміла я давно: немає

У світі кращого від нашого села.

Пісня ″Мій рідний край″

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.