СЕЛО МОЄ, ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ
Годину спілкування підготувала й провела класний керівник 6 класу Гусакова Н.І.
Мета: Розширити кругозір учнів про рідний край, рідне село. Ознайомити дітей з історією свого села. Розвивати інтерес до пізнання духовної спадщини свого народу. Виховувати у дітей почуття патріотизму, любов до рідного краю.
Ведуча (Михайлова Л.): Україна! Золота ,чарівна сторона. Земля , рястом уквітчана, зелом закосичена. Скільки теплих слів придумали люди, щоб висловити любов до краю, де вони народилися і живуть.
Рідний край! Починається він із батьківського порога , стежини до хати, що ніжно стелиться в садочку. А ще він починається із маминої пісні колискової. Для кожної людини найдорожчий той край, де вона народилася, звідки пішла у світ. Для усіх нас найдорожче, найкраще у світі наше рідне село. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть і працюють наші батьки. Тут корінь нашого славного роду українського.
(звучить пісня ″Пахне рідне село″)
Учениця:
Пахне рідне село тишиною лугів,
І роздоллям небес, і піснями гаїв,
І полями, де сонячне світить чоло,
І полями, де сонячне світить чоло!
І хлібом, і цвітом,
І прадідом-дідом
Гріє душу село
Моє рідне село
(Музика продовжується, на фоні музики учень читає історію про наше село)
Учениця(Зозуля С.): Татарське селище Бугаз (Бугаз) відоме з 1770-х рр. Під час російсько-турецької війни 1787–1791рр. було знищене. Після 1792 року територія сучасного села увійшла в межі земельної дачі А.М.Грибовського (7500 дес.), яку 1802 року викупив подільський граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький. Місце селища Бугаз було знову заселене на початку 1820-х сином Ігнація— Каролем Сцибор-Мархоцьким, на честь якого отримало свою другу назву— Кароліно. Вперше селище «Кароліно» згадано в заповіті І. Сцібор-Мархоцького від 14.12.1822р. З другої половини 1820-х, хутором володіла молодша сестра Кароля— Емілія графиня Сцибор-Мархоцька (в заміжжі Інгістова). З цього часу і до 1918 року Кароліно (Бугаз), хутір Терновий (Інгістова, Медзіховського) і село Грибівка (Андріанівка) належали родині Інгістових. Існує помилкова версія про те, що Кароліно-Бугаз названий на честь Кароліни Собаньскої не має ніяких документальних підтверджень і є версією літераторів.
В: Кароліно-Бугаз одне з найбільш екологічно чистих місць на Чорноморському побережжі. Піщана смуга, що протягнулася на два десятки кілометрів це чудові пляжі з чистим дрібним піском.
Учитель:
Всі кудись від′їжджають,
А я приростаю до тебе
Калинова колиско, моє рідне і тепле село
Я люблю твої доли і верби, і зоряне небо.
Калинова колиско, моє рідне і тепле село.
Знаю, будуть дороги, хоч круті та широкі,
Але завжди до тебе повернуся я,
Любиме село.
Бо на світі одне
Ти даєш мені ласку і спокій.
Ти даєш доброту,
Моє рідне, любиме село.
Хочу я, щоб завжди ти співало,
Цвіло і раділо,
Щоб щасливо в тобі,
Як в моєму дитинстві було.
Хочу я, щоб завжди із пісень молоділо
Білохате моє, українське співуче село.
Звучить пісня гурту «Борщ»-«Кароліна-Бугаз
В:Як і кожне село на Україні с. Кароліно-Бугаз складається з довгих вулиць та маленьких куточків. Існують традиційні назви вулиць. Є вулиця Будівельників, Приморська, Весняна, Катаєва .
Учитель: У нас на святі присутні гості, які живуть в різник кутках нашого села, зараз вони нам розкажуть кожен про свій куток, його назву.
Розповіді гостей.
Учень(Котелевський М.):
Я під сонцем багатства не знаю,
Що затьмарило б душу мою,
Лиш земля моя бачиться раєм,
Я на ній повним зростом стою.
Кожну квітку я хочу відчути
І стеблинку всім серцем своїм,
Щоб в житті найдорожче збагнути
І зробити затишним наш дім
Учитель:
Село… Багате, щасливе, квітуче… А чи завжди воно було таким?
Чи завжди на обличчях його жителів грала весела усмішка і променилися радісно очі. Давайте заглянемо в історію і відкриємо трагічну сторінку в історії нашого села. Великим тягарем була війна і для міст, і для сіл. Із зброєю в руках односельці захищали свою країну, були нагороджені урядовими нагородами, наших односельців не дочекалися із війни додому рідні. Вони віддали своє життя в боротьбі з фашизмом.
В центрі села височить Обеліск Слави .
В: Живі свідки довгої запеклої війни - наші дорогі ветерани. Дорогі фронтовики! Ваші скроні вкриті сивиною . Скільки горя , розлуки випало на вашу долю. Ваша молодість обпалена війною. В голоді, в холоді, у вогні серед смерті ви здобували нам перемогу. І вистояли, перемогли. І за це вам доземний уклін.
В: Всім гостям, що пережили роки війни, ми даруємо пісню.
Учениця(Котляр О.):
Село моє: луги і степ довкола ,
І річечки розливи навесні…
В селі моїм до болю рідна школа
І знов чомусь наснилася мені.
В:Майбутнє нашого села підростає у стінах школи. Педколектив прикладає всі зусилля аби у світ виходили добрі , чесні, працьовиті люди. На поетичну творчість надихає рідне село учнів нашої школи.
Давайте послухаємо їхні вірші.
Вікнине- моє рідне село,
Найкраще у світі для мене воно.
Тут я народилась і тут я живу,
У цьому селі я до школи ходжу.
Ця школа улюблене місце дітей.
В ній працює краєзнавчий музей.
Вчать тут читати, писати, лічити.
Любить Батьківщину і вірно дружити.
В: Школа це джерело, де народжуються таланти. Школа- центр духовної культури, де вчать спілкуватися, співати, танцювати. Вашій увазі танок вихованців танцювального гуртка.
(На фоні музики учні розказують вірш)
1.
Годинник тихо стрілки розставляє
Дзвенять вони, і сіється імла.
Так, зрозуміла я давно: немає
У світі кращого від нашого села.
2.
Пастух надвечір зорі розсипає
З торбини, котру пташка подала.
Так, зрозуміла я давно: немає
У світі кращого від нашого села.
3.
На яворі десь соловей співає
Пожежами вже сонця схід пала
Так, зрозуміла я давно: немає
У світі кращого від нашого села.
Пісня ″Мій рідний край″
Коментарi