Україна-наш рідний дім

Урок державності підготувала й провела класовод 1 класу Короленко І.І.

Мета: продовжувати вивчення державних сим­волів України, культурної спадщини рідного краю. Формувати пізнавальні інтереси учнів. Розвивати почуття патріотизму, національної гідності. Ви­ховувати повагу до державної символіки України, почуття любові до своєї землі.

Обладнання:

1.Державний прапор України.

2.Магнітофонний запис «Гімн України».

3.Загадки, прислів'я.

4.Куточок «Державні символи України».

5.Пісні.

6.Вірші.

7.Український одяг.

8.Легенди.

9.Написи, вислови.

10.Гілочки калини, верби.

Вчитель. Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

Оці степи, це небо, ці ліси.

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе, як є — дорога, явори,

Усе — моє, все зветься — Україна

Учитель. Святою для кожної людини є земля і вона зробила перший крок, вимовила перше слово,почула мамину пісню-колисанку, а потім народну пісню, пішла стежиною до школи. Ці почуття вічні. 1991 рік був особливим для нашого наро­ду. Ми розпочали будівництво своєї нової держави, незалежної України. Кожна держава має свої символи. У ст. 20 І розділу Конституції записано: «Державни­ми символами України є державний прапор України, державний герб України і державний Гімн Украї­ни».

Розповідь учня біля стенду з зображенням герба.

Учень (Станіслав П.). Герб — золотий тризуб на блакитному тлі. Чому саме тризуб вважають гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважають казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це: батько – мати – дитя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

Прапор.Національний прапор України — синьо-жовтий. Він має досить давнє походження. Ще під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького синя і жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі.

Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці.

Звучить пісня «Гей ви, хлопці січовії».

22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про державний прапор Української народної республіки, який був жовто-блакитним.

2 учень( Олександр П.) Чому саме ці кольори є основою прапору?

Вчитель. Жовтий колір — це колір пшенично­го поля, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. Жовтий колір — це ще й колір жовто-гарячого сонця, без лагідних променів яко­го не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Синій колір — це колір ясного, чистого, мирного неба. А невже без живлющої матері-води визрів би, заколосився б хліб? От вам і ще один бла­китний колір — колір цариці-води.

Наш стяг — пшениця у степах. Під голубим склепінням неба.

Слово гімн — грецького походження (дос­лівний переклад — похвальна пісня) — урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності.

Слова національного Гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х роках XIX століття відомий український поет Павло Чубинський. Му­зику написав західноукраїнський композитор Михайло Вербицький.

Звучить Гімн (слухання фрагмента).

Гімн записано українською мовою, бо крім державних символів кожна країна має державну мову. Державною мовою в Україні є українська мова.

Учениця( Олена П.)

Мова, наша мова.

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова, наша мова,

Літ минулих повість,

Вічна юна мудрість,

Сива наша совість.

Я без тебе, мово,—

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

Вчитель. Крім державних символів, Україна має ще й народні, поетичні символи. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, ба­бусина вишиванка, рушник, сорочка, калина біля вікна, барвінок, чорнобривці, мальви, — все це наші символи. Рідна хата! Вона "завжди буде символом добра і надії. Людина не має права бути безбатчен­ком, завжди повинна пам'ятати батьківську хату, з якої вона пішла у велике життя.

Вчитель. Майже у всіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців, наприклад, клен, у росіян — берізка, а в нас — верба, тополя, калина. Правду каже українське прислів'я: «Без верби, тополі і калини — нема України». З давніх-да­вен наш народ опоетизував кущ калини, оспівав у піснях, легендах.

Послухайте одну з таких легенд.

Жила собі дівчина Калинка. Дуже вона любила квіти, багато було їх у Калинки. Якось навесні пішла Калинка до лісу. Дорога була довгою, а обабіч ані ку­щика, ні деревця. Викопала в гущавині лісу тонесеньке стебельце і посадила край шляху, від своєї хати носила з криниці воду і поливала. Виросло стебельце великим кущем.

Ішов якось подорожній. Сів під кущем перепочити і сказав «спасибі» тим роботящим рукам, які цей кущ посадили, і тому доброму серцю, яке його викохало.

Раптом — гульк — враз кущ укрився ніжним білим цвітом. А далі обсипався цвіт, а замість нього ягоди червоні, як намистинки, виблискують, а в кожній ягідці заховано зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця і здивувалася. Звідки такі зернятка ? А кущ нахиляється до неї і шепоче: «Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забу­ли, подаруй мені своє ім'я, Калинко». Відтоді всі так і називають той кущ, рослину — калиною.

Учениця (Олена П.).Люди України з давніх-давен шану­вали цю рослину. Не було хати, біля якої б не пишалася червона калина. У народній медицині не було кращих ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ягоди з медом та водою вживали від кашлю. Тому так дбайливо охороняли і до­глядали у народі калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою.

Загадки.

1.Стоїть дід над водою з білою бородою, тільки
сонечко пригріє, борода почервоніє.

2.У вінку зеленолистім, у червоному намисті ви­дивляється у воду на свою хорошу вроду.

У прислів'ях і приказках калину використовують в основному як символ дівочої краси:

1.Пишна та красна, мов червона калина.

2.Щоки червоні, як кетяги калинові.

3.Гарна, як калина.

4.Стоїть у дворі дівонька, як над ставом червона калинонька.

-Які ви знаєте прислів'я або приказки про калину?

Вчитель. Існувало цікаве повір'я: якщо зробити з калинового дерева сопілку, то неодмінно в сім'ї з'явиться продовжувач роду — син. І тоді сопілка співатиме йому колискових пісень.

Учень(Станіслав П.) А я пам'ятаю вірш Т.Г.Шевченка:

Тече вода з-під явора,

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Вчитель. Ось верба (демонструє гілочки верби). У приказках висвітлюється здатність верби визначати воду на землі.

Де верба, там вода.

Де срібліє вербиця, там здорова водиця.

Учень(Олег Г.) У вербну неділю її гілочки святили і вони набували магічних лікувальних, а коли вперше виганяли худобу надітне пасовище, обов'язково вдаряли свяченою вербою, щоб уберег­ти від всіляких напастей.

Дерево, як і людина, завжди було час­точкою природи. Тому людина шанувала дерева.

Вчитель. Є ще багато рослин-символів, оберегів нашого життя —барвінок,чорнобривці, рута, м'ята, півонія, любисток, без­смертник. Усі вони лікують, прикрашають, оберігають від зла.

Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже ми теж є частинкою цієї природи, яка нас оточує. Ми повинні шанувати, знати свої традиції, державні і національні символи..

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.