Чорне крило Чорнобиля

Виховний захід підготували і провели педагоги-організатори Довалюк Н.С. та Тодорова Т.К.

Мета:згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів.

Обладнання: презентація

Музичний супровід: дзвони, метроном

Хід заходу

Лунає дзвін. Виходять ведучі.

Ведуча 1(Олена П.):Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Ведуча 2(Михайлова Л.):Ось уже 29 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...

Ведуча1:Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на “до” і “після”. Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 29 давнини.

Ведуча2: 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

Тихі удари дзвону

Ведуча1: 26 квітня 1986 року, субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

Дзвін частіше і сильніше

Ведуча2: 1 година 22 хвилини 30 секунд. Видали інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

Ведуча1: 1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд — вибух.

Лунає вибух, дзвін стихає, пауза

Ведуча2: „З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1.5 км.

Ведуча1:На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

Ведуча2: А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.

Зоя С.:
Зоря полиновагорить
І осяває в дооколі.
Порожні села, нивиголі,
Бур'ян, що з вітром гомонить.
Печать і пустка — навіки.
Мовсльози, росисеребріють.
І страшно, хижо, дико виють
ВбезлюднійПрип'ятівовки.
Ведуча1:Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встигнув узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.

Настя С.:Людей, які від наглої біди
Пішли із цього краю назавжди.
Поволіслід за ними заростає,
І дощсвинцевий землю засіває,
І дно рікивстеляютьблискавки,
І, розметавшикрила, ластівки
Ширяють на чорнобильськихвітрах,
І чорні хмари навівають страх.

Звучить фрагмент пісні про Чорнобиль. На екрані відбувається демонстрація фото-слайдів

Ведуча2: Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевону цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені... Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях.
Ведуча1:Вона — ця трагедія — ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

Антон С.: Впала з неба додолу потривожена Ангелом зірка.

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь.

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко,

Бо чорнобиль-трава — то полин.

Марія У.: Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска,

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої рани так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?

Ведуча2: Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведуча1:Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком.Ступив за бар’єр, за межу можливого. Ступив туди, звідки звичайна людська доля бере новий початок – у безсмертя. І стояв. Доки вистачило сили. Разом із ним у вогонь ступили його пожежники, його підлеглі.

Перший вогонь – на себе,

Перший удар – на себе.

Так відчайдушний Данко

Людям віддав своє серце.

Ведуча2:Ось на допомогу Правику рвонувся Віктор Кібенок, який прибув на допомогу з Прип’яті. Віктор Кібенок зі своїм караулом гасив вогонь із середини станції. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися, але бійці крок за кроком відвойовували у вогню площу. Кібенок не пам’ятав як прибула допомога, як дістався до драбини і зійшов до низу. Він знепритомнів, його винесли у безпечне місце. Коли прийшов до тями, перше, що він запитав: «Як там?». Почувши «Загасили», Віктор полегшено зітхнув. Через два тижні після аварії красивий юнак, ставний і відважний офіцер Віктор Кібенок помер у московській лікарні, так і не побачивши сина, народженого вже після аварії.Леонід Телятников, начальник пожежної частини, побачив, як вони завжди з’являлися саме там, де комусь ставало нестерпно важко, де потрібна була їхня допомога.

Юлія К.:Лейтенантами – мужність і звитяга,

Від землі ви набирали сили...

Ще далеко десь від саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви були найперші.

Із вогню та в полум’я шагнули.

Не до подвигів, і не до звершень, –

В ж собою людство заступали.

Ведуча1: Наступними хто відчув хвилю вогню : Тишура Володимир Іванович, Титенюк Микола Іванович, Ващук Микола Васильович, Ігнатенко Василь Іванович, Телятников Леонід Петрович...

Ведуча2: Вічна пам'ять і слава вам, низький уклін усім покійним нині від урятованого вами народу, від усього людства.

Давайте хвилиною мовчання згадаємо всіх загиблих під час Чорнобильської катастрофи.

Ведуча1: Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

І той вогонь, що в світі нас тримає.

Ведуча2: Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 р. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

Анастасія С.: Чорнобильський дзвін

За ким же б'є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам'ять не згасла,

Щоб ти пам'ятав,

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін

Печаль і журба,

За ними б'є він

Кого вже нема...

Ведуча1: Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі.У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення.Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.

Котляр Д.:Кохану землю вбили без ножа,
Витає смерть невидима над нами,
Волає криком зболена душа,
Димить реактор горя небесами.

Яковлєв І.:Кривава тінь від чорного хреста
Лягла степами аж на хвилі моря.
Пекельна зона — дика і пуста,
Гірка, як полиновий присмак горя.

Ведуча2: Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже нема, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Ведуча1: Місто дуже змінилося до трагедії і після. Просимо вас переглянути відеоролик «До і після»

Перегляд відеоролику

Ведуча2:Чорнобиль - не лише технологічна катастрофа. Це і людська катастрофа, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть тепер, коли останній працюючий реактор №3 зачинений, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро.

Ведуча1:Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб. дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду.

Ведуча2:На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу.Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть.

Перегляд відеоролику

Ведуча1:Наша пам'ять і пам'ятьбагатьохнаступнихпоколіньзнову і знову буде повертатися до трагічнихквітневихднів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувалавсьому живому і неживому.
Ведуча2:Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, радіаціяспричинила трагічні наслідки. Горе впало не тільки на Україну. Воно зачепило Білорусію і Росію. На забруднених територіях нині проживає близько 2 млн чоловік, тобто кожний п'ятий. Смерть 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками: скорочування народжуваності та збільшення смертності населення. У державі народилося 14 000 неповноцінних дітей, близько 70 % від народження мають ті чи інші відхилення у здоров'ї. Збільшується кількість психічних і онкологічних захворювань серед молодого покоління.

Ведуча1:Мимоволі хочеться гукнути: «Люди! Схаменімося! Дзвони Чорнобиля б'ють на сполох! І, як писав Хемінгуей, не питайте, по кому подзвін. По кожному з нас.

Коли ми цей урок засвоїм,
Що, ідучи всесильно до мети,
Не требазабувати про озони,
Про землі й води, жита срібнийдзвін,
Щобиніколиомертвілізони
Нащадкам не залишитисвоїм?
Ведуча2: Чорнобиль дав нам кількаморальнихуроківтрагедії;
1-й урок— безвідповідальності (ми не булиготові до такоїаваріїні морально, нітехнічно. І коли вжесталасятрагедія, довго все подавалося в присмеркахнапівправди);
2-й урок— милосердя (всі люди відгукнулись на біду, прийшовшичорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти-чорнобильцівідпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах відпочинку);
3-й урок— патріотизму (ми мусимозавждипам'ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильнее рішення, насамперед думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми, гідними свого народу і не зганьбити його; любити й берегти рідну землю).
Ведуча.Урятовани й віт. — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...
П-ор:Хоч минуло 29 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.

Перегляд відео «Малювання піском» (Є.Симонова)

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.