ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ ІДЕЇ РОЗВИТКУ ШКОЛИ

Освіта сьогодні перебуває під глибоким впливом змін в сучасному суспільстві. Так, протягом останніх десятиліть в багатьох країнах світу та в Україні відбувалась зміна суспільної парадигми - від технократичної до індустріальної, від індустріальної до інформаційної. На розвиток освіти вплинули суспільні інтеграційні процеси.

Орієнтуючись на сучасний ринок праці, освіта до пріоритетів сьогодення відносить вміння оперувати такими технологіями та знаннями, що задовольнять потреби інформаційного суспільства, підготують молодь до нових ролей в цьому суспільстві. Саме тому важливим сьогодні є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати та управляти інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись впродовж життя.

Які ж очікування стоять сьогодні перед українською школою? Завдання, що проголошені в стратегічному документі освіти - Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані на перехід системи освіти на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність в європейському та світовому освітньому просторі, формуванні покоління молоді, що буде захищеним та мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним до навчання впродовж життя. Такі позиції потребують від сьогоднішньої школи особливих підходів до оновлення змісту освіти та до застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси в будь-якій галузі суспільства. Очевидно, що освіта потребує збалансування всіх чинників.

Сучасна парадигма освіти орієнтує школу на реалізацію особистісно-орієнтованого навчання. Метою шкільної освіти є розвиток та виховання людини здатної впливати на особистісну освітню траєкторію, здатної при цьому порівнювати її із національними та загальнолюдськими досягненнями.

1. Основа концепції:

- нероздільність навчання й виховання, лікування та реабілітації, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання й виховання, лікування, формуванні цілісної та розвиненої особистості;

орієнтація на загальнолюдські цінності та соціально-економічні особливості регіону;

- спрямованість на гуманізацію освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, розкритті її здібностей та задоволенні різноманітних освітніх потреб;

- забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонійних стосунків людини й навколишнього середовища;

- гуманітаризація освіти, яка покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості і планетарне мислення;

У концепції розкриваються основні поняття, що визначають характер діяльності школи-інтернату, розроблені послідовні педагогічні та медичні завдання щодо формування відповідних якостей особистості.

2. Мета, головні завдання і принципи діяльності школи-інтернату:

Головною метою санаторної школи-інтернату є забезпечення реалізації права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту.

Головними завданнями санаторної школи-інтернату є:

• виховання та навчання дітей, які потребують соціальної допомоги (не мають

необхідних умов для лікування, виховання та навчання в сім'ї), розвиток їх природних здібностей, формування соціально зрілої особистості.

• відновлення і зміцнення здоров'я дітей у поєднанні із загальноосвітньою

підготовкою, надання їм кваліфікованої медико-психолого-педагогічної допомоги, їх самовизначення

• забезпечення реалізації права громадян на повну освіту;

• відновлення і зміцнення здоров'я дітей у поєднанні із

загальноосвітньою підготовкою, надання їм кваліфікованої медико-психолого-педагогічної допомоги, їх самовизначення;

• виховання громадянина України;

• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і

звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

• формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою

громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення;

• виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів

України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

• розвиток особистості учня, його здібностей і обдарувань,

наукового світогляду;

• реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних

переконань;

• виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших

громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я вихованців;

• створення умов для оволодіння системою наукових знань

про природу, людину, суспільство.

Провідний напрямок навчально-виховної діяльності в школі – інтернаті – навчання, виховання, лікування та реабілітація вихованців, здатних самостійно діяти і приймати відповідальні рішення у надзвичайно динамічних політичних та соціально-економічних ситуаціях.

Головним завданням освітньої політики школи-інтернату є створення такого навчально-виховного середовища, яке:

а) соціально, ментально і культурно відтворює потреби суспільства й держави;

б) одночасно органічно вписується в національну та міжнародну системи освіти, відображаючи їх загальнолюдські потреби та інтереси;

в) формує всебічно розвинену та соціально зрілу особистість, яка володіє вміннями й навичками, необхідними людині ХХІ століття.

Навчально-виховне середовище школи-інтернату максимально обмежує вплив негативних рис суспільства на випускника та формує з учнів майбутню українську еліту.

Лікувально-реабілітаційне середовище санаторної школи-інтернату має такі функції:

• відновлювальне, що передбачає зниження навантаження у розпорядку діяльності

дитини до рівня її психосоматичних можливостей;

• дозувальне, що передбачає вибір режиму або окремих його компонентів як однієї з

умов відновлення стану здоров'я дитини;

• тренувальне, що дає змогу сформувати і закріпити навички здорового способу

життя протягом певного періоду перебування дитини у санаторній школі-інтернаті.

Сучасна освіта разом із засвоєнням базових знань має навчити того, хто вчиться, самостійно оволодівати новими знаннями та спонукати особистість до навчання впродовж усього життя. В цьому контексті сформувався й підхід до виховної роботи в школі, яка будується на основі шанобливого ставлення до особистості, на визнанні й реальному дотриманні прав людини у всіх сферах її діяльності і, насамперед, у процесі навчання.

Входження молодого покоління в глобалізований, динамічний світ, у відкрите суспільство підносить роль життєвої та соціальної компетентності учнів освітнього закладу.

У зв’язку з цим, актуальним завданням педагогічного колективу є формування в учнів компетенцій:

• бути гнучким, мобільним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

• критично мислити;

• використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем;

• генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й відповідати за них;

• володіти комунікативною культурою, вміти працювати в команді;

• уміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій та уникати їх;

• цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

• уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення;

• бережливо ставитися до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності;

• бути здатним до власного вибору з численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.

Поетапне введення вихованців санаторної школи-інтернату до різноманітних сфер життєдіяльності та спілкування, оволодіння нею компетенціями у найголовніших сферах людського життя є незаперечною вимогою часу.

Таким чином, пріоритетний напрям розвитку особистості, яка здатна до самоактуалізації, творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності, лежить у площині вирішення проблем формування та розвитку життєвої компетентності особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

Компетентнісний підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром діяльності К-Бугазької загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів. Тому вся діяльність школи вибудовується з метою сприяння становлення особистості як творця і проектувальника власного життя.

Пріоритетними принципами діяльності педагогічного колективу закладу є:

 демократизація (у принципах управління – співробітництво, партнерство,

взаємоповага, взаємодопомога; перевага управління справами, а не людьми; перехід від надмірного адміністрування до ділового спілкування; колегіальність у прийняті управлінських рішень);

 гуманізація (гармонізація стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу;

створення сприятливих умов для творчої самореалізації усіх суб’єктів навчально-виховного процесу; утвердження особистості як найбільшої цінності у суспільстві; діяльність за принципом – учитель, вихователь не просить, а пропонує; створення умов не лише для реалізації цілей освітньої організації, але й для професійного росту працівника, його самовираження, особистісного вдосконалення);

 особистісно-зорієнтований підхід (розуміння свободи вибору людини у обранні

шляхів до самоактуалізації, створення умов для досягнення особистісного росту; безоцінне прийняття іншої людини у міжособистісних стосунках; прийняття гуманістичних принципів як принципів внутрішньо особистісних; прийняття факту, що воля та вибір людини індивідуальні, неповторні, самобутні);

 модернізація (інтенсивне використання в розвитку теорії та практики управління

соціально-педагогічними системами інформаційно-комунікативних технологій; створення єдиної системи збору, обробки та зберігання інформації, залучення ресурсів і можливостей глобальної мережі Інтернет; модернізація структур управління, функцій і методів управлінської діяльності, перехід до нових управлінських технологій);

 диференціація і мобільність (створення умов для становлення багатопрофільного,

варіативного навчання; обізнаність керівника з розвитком світового і, зокрема, європейського освітнього простору й адекватна реакція на процеси реформування національної школи; створення сприятливих умов для орієнтації учнів на певну майбутню професійну діяльність через врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів);

 забезпечення практичної спрямованості освіти орієнтація змісту навчально-

методичних матеріалів на практичне застосування учнями теоретичних знань і вмінь для життя та діяльності в реальному суспільстві; формування вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, що виникають у навчально-виховному просторі, вміння приймати рішення і діяти в правовому полі (вирішення питання якості і доступності освіти; інтегрування в європейський освітній простір; спрямованість педагогічного менеджменту на забезпечення конкурентоспроможності сучасного випускника на ринку праці, здатності його відслідковувати причини та наслідки власних життєвих подій, уміння займатися одночасно кількома справами, будувати альтернативні моделі соціального самовизначення);

 варіативність (забезпечення можливості широкого вибору змісту, форм і засобів

навчання та виховання, альтернативність у задоволенні духовних запитів особистості, її інтелектуальних та пізнавальних можливостей та інтересів; поглиблення й розширення практичної спрямованості навчальних програм, диференціація та індивідуалізація навчально- виховного процесу;

 науковість передбачає розробку базових документів і навчальних матеріалів з

урахуванням сучасного рівня розвитку науки для забезпечення формування в учнів наукового світогляду та цілісної картини сприйняття світу;

 наступність і неперервність передбачає врахування вимог національної освітньої

політики та чинного законодавства; існуючих навчальних планів і програм; поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення обсягу знань, що охоплюють всі ланки навчального закладу;

 полікультурність означає наповненість освітнього середовища навчального

закладу ідеєю універсальності прав людини та етнокультурного розмаїття світу, правової рівності національних культур; передбачає виховання особистості на засадах міжетнічної толерантності та поваги до представників інших культур, поваги до своєї національної самобутності в контексті світової культури;

 інтегрованість (міждисциплінарність) передбачає, що у процесі навчання

школярів враховуються існуючі міжпредметні зв'язки з базових шкільних предметів: історії, права, географії, художньої культури, так і математики, фізики, біології тощо;

 перспективність (забезпечення випередження в змісті навчання у відповідності з

сучасними потребами суспільної практики).

Для реалізації завдань школа має всі належні умови:

- загальні навчальні, методичні надбання;

- досвід роботи педколективу в умовах впровадження інновацій та сучасних методик, технологій;

- високий фаховий, моральний та культурний потенціал педагогів;

- творчу атмосферу в колективі;

- матеріально-технічну базу.

3. Тактичні завдання діяльності санаторної школи-інтернату

1. Створити якісно нові умови для подальшого виконання державної програми “Освіта”, Закону України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, для реалізації Концепції національного-патріотичного виховання учнів та молоді, відродження національної духовності й залучення до її формування учнів, вчителів, вихователів, громадськості.

2. Педагогічний колектив школи-інтернату протягом 2018-2023 років буде працювати над науково-методичною проблемою: «Формування підготовленої до життя особистості, яка чітко орієнтується в сучасних реаліях, з активню громадською позицією як основи життєвої творчості».

3. Забезпечити умови для індивідуального розвитку вихованців школи-інтернату, стимулювання їх творчої активності, найбільш повну її реалізацію в позаурочний час, можливість побудови школярам особистих індивідуальних освітніх траєкторій.

4. Вважати основними шляхами поліпшення якості змісту освіти:

 гуманізацію та гуманітаризацію – відображення у змісті освіти на кожному етапі

навчання різних аспектів людської культури;

 фундаментальність освіти, що передбачає забезпечення універсальності отриманих

знань, вивчення основних теорій, законів, закономірностей, культурно-історичних досягнень людства, можливість використання отриманих знань у життєвих ситуаціях;

 пріоритет збереження здоров’я учнів, приведення змісту освіти та форм навчання у

відповідність до вікових особливостей школярів;

 забезпечення практичної спрямованості освіти шляхом раціонального поєднання

продуктивної й репродуктивної навчальної діяльності учнів;

 забезпечення цілісності уявлень школярів про світ шляхом інтеграції змісту освіти

(інтеграція міждисциплінарна та в межах одного предмета).

5. Виховання в учнів потреби в знаннях. Вчителям, вихователям спрямувати свою роботу на формування в учнів позитивної мотивації навчання, розвивати вміння раціонально, цілеспрямовано планувати свій робочий час, науково організовувати працю.

6. Залучення учнів до спільної праці – навчання, яке викликало б у них радісне почуття успіху, поступу вперед, особистісного розвитку.

7. Гуманізація виховного процесу, наповнення його високими морально-духовними переживаннями, утвердження взаємин справедливості й поваги, максимальний розвиток потенційних можливостей дитини, стимулювання її до особистісно-розвивальної творчості.

8. Виховну роботу колективу спрямувати на становлення демократично орієнтованої, відповідальної, національно свідомої, моральної й самодостатньої особистості. При цьому особливої уваги потребує громадянська освіта та моральне виховання, формування наукового світогляду та базової культури особистості.

Пріоритетними напрямами виховної роботи залишаються:

• створення безпечних умов для навчання, фізичного розвитку та належних умов для соціально-психологічної реабілітації дітей;

•формування в учнів здорового способу життя та підготовка до майбутнього сімейного життя, запобігання проявів негативної поведінки серед молоді.

9. Послідовне впровадження у практику роботи педагогічного колективу досягнення психолого-педагогічної науки.

10. Залучення педагогів до перспективних моделей педагогічного досвіду, формування нового педагогічного мислення (прагнення до постійного оновлення знань і творчого пошуку, зорієнтованого на особистість учня).

11. Співпраця педагогічного колективу школи-інтернату із громадськістю, розширення кола спілкування з батьками (опікунами).

12. Забезпечення зростання фахової підготовки вчителів, вихователів, організацію та вивчення перспективного педагогічного досвіду вчителів школи-інтернату, району, області, країни, опанування педагогами нових інноваційних методів та форм навчання.

13. Продовження створення сучасної технічної бази школи та естетичне оформлення навчальних кабінетів, спальних кімнат, приміщень школи-інтернату в цілому.

14. Продовження комп’ютеризації навчально-виховного процесу.

15. Вдосконалення управлінської діяльності в школі, розширення спектру технічних можливостей закладу з урахуванням сучасних тенденцій.

16. Продовжити поповнювати інформацією шкільний сайт в мережі Інтернет.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.