До Дня вшанування учасників бойових дій на території іншихдержав, вечір-пам’яті «Одвічна біль…».
П/О. Сьогодні, 26 –та річниця з дня виведення військ з Афганістану, ми зібрались тут длятого, щоб теплими словами вдячності подякувати нашим землякам за чесне виконання військової присягипри.
Звучить Гімн
Антон С. Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає , як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.
Володя К. Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся і поліг в боях.
І вклонімось всі ми низько до землі їм,
Квітами устелимо їх тернистий шлях.
Лілі М. 15 лютого ми вшановуємо учасників бойових дій на території інших держав, віддаємо шану усім тим, хто з честю та гідністю виконав свій військовий обов’язок у різний час, у різних державах.
Зоя С. Особливо болісною раною був і залишається Афганістан. Війна у тій далекій країні принесла горе не в одну родину.
Оксана П. Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.
Зоя С. З 1979 по 1989. Офіційноце не називали війною, а всього лише воєнною політикою. Але ця компанія тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.
Фонограма пісні „ Чорний тюльпан”
Оксана П.Летіли на Україну чорні тюльпани, несучи набортах тисячі наших хлопців, які загинули вбоях, які померли від ран і контузій.Травм і хворобсивіливід горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротілидіти, вдовами ставали жінки в мирний час.
Ліля М. Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців,6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишилисьу полоніабо пропали безвісти.
Настя С.Ховали інтернаціоналіста,
Блищала глухо цинкова труна,
Нестерпно пахло тополиним листом
І плач дівочий танув, як струна.
Чекає хижо мовчки на своє,
А мати на колінах у болоті обмацує труну:
Чи ж там він є?!!
Лена П. Стоять, відводять очі в бік солдати
І шепотить сержантик ледве чуть:
Не велено… Не можна відкривати…
Не велено…
Настя У.Уже струмки течуть, уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:
Школярики стоять, учителі.
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ…
Марія У.Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпилися братики малі -
В селі ховали воїна-солдата,
У мирному вкраїнському селі.
Настя С. На цвинтарі білий смуток,
На цвинтарі чорний сніг.
На цвинтарі горя жмуток,
На цвинтарі сніг проліг.
Лена П.Туди, де порожній колос
Гойдається між могил.
Туди, де плакать вголос
Вже більше немає сил.
Де біля фотоовалу
Так тихо кричать слова.
Той слід туди протоптала
Вночі молода вдова...
Діана К. Смерть їх безжально забрала,
В землі сховала сирій
Голови низько схиляєм
Пам’яті їхній святій.
Володя К. Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній,
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив…
Ліля М.Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто залишився вічно молодим
Хвилина мовчання, фонограма метроному
Оксана П. Двадцятьшість років... Багато чи мало?
Кожна сім*я веде власний свій лік
З тої пори, коли перші "двухсоті"
З "Півдня" летіли... Несучи крик
Рідної мами, що сина чекала
З війська, додому, в сім*ю до батьків.
Зоя С.Покоління воїнів – афганців пройшло кривавими дорогами афганськоївійнизалишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам’ятаємо. І на під твердженняцього стоять сотні пам’ятників та пам’ятних знаків по всій Україні, сотні могил.
Ваня Я.Нехай поетів родить не війна,
Нехай черпають фарби тільки з миру.
Кохання, барви квітів і весна
Натхненням напуваютьїхню ліру!
Володя КО, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати
Антон С. Хай буде все, що має бути:
І тихі радощі життя,
Калини цвіт і вишень біле диво,
І мирних ранків сонячність щаслива,
І наша вдячність нескінченна,
І України бойові знамена.
П/О Бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру,душевного спокою, злагоди, добробуту
у великому домі, який зветься Україна.Дякую за увагу.
Коментарi